Науково-методична робота

Перспективний план роботи  Школи передового досвіду

Мета. Поширення досвіду роботи вихователя Кмитюк О.В., впровадження даного досвіду в практику роботи педагогів дошкільних навчальних закладів міста. Сприяти підвищенню рівня професійної компетентності вихователів, щодо реалізації завдань Базової Програми розвитку «Я у Світі». Удосконалення професійної майстерності педагогів шляхом безпосереднього навчання нових методів та прийомів роботи з дітьми.

№ з/п	Тематика засідань	Форми роботи	Примітка
Засідання I Емоційно-ціннісний компонент формування  екологічного  світорозуміння дошкільників
1.	Ознайомлення з роботою школи передового досвіду	Виступ
2.	Емоційно-ціннісний компонент формування  екологічного   світорозуміння дошкільників	Презентація досвіду	Додаток 1
3.	Корисний натюрморт	Ігрова вправа
Засідання II Формування емоційно – чуттєвої сфери дошкільників в процесі життєдіяльності
1.	Формування емоційно – чуттєвої сфери дошкільників в процесі життєдіяльності	Моделювання роботи
2.	Навчаємо робити відкриття    (пошуково – дослідницька діяльність )	Перегляд заняття – гуртка   «Пізнайко»
3.	Мандрівка ігростежиною	Ігровий тренінг
Засідання III  Круглий стіл «Стежинками самопізнання»			Додаток 2
1.	Стежинами досліджень	Міні-лекція
2.	Навчаємо робити відкриття	Практичне заняття
3.	Озвучуємо свої почуття	Ігрова вправа
Засідання IV Формування почуття доброти і людяності			Додаток 3
1.	Формування екологічної культури особистості через  її духовний розвиток	Консультація
2.	Гуманістичне виховання дітей на основі педагогічних ідей Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинського	Мастер – клас
3.	Портфель корисних знань	Вправа
Засідання V Нетрадиційні форми та методи роботи у дослідницькій діяльності
1.	Маленькі дослідники	Міні - лекція
2.	Нетрадиційні форми та методи роботи у дослідницькій роботі	Практичне заняття	Додаток 4
3.	Пошуково  - дослідницька лабораторія	Виставка
Засідання VI
1.	Підведення підсумків роботи школи передового досвіду	Зустріч за круглим столом
2.	Мандруємо в зворотньому часі	Панорама проведеної роботи
3.	Квітка вражень	Гра - спілкування

                                                                                                                                 

                                                                

Засідання I

Тема. Емоційно-ціннісний компонент формування  екологічного  світорозуміння дошкільників

Додаток 1                                      

Презентація досвіду

                                                                           Жити у злагоді з довкіллям

                                                                       та у злагоді із самим собою –

                                                                        мистецтво і наука, які дитина

                                                                        має опановувати поступово з

                                                                        перших років свого життя.

                                                                                                     О.Кононко

   Сучасні тенденції розвитку дошкільної освіти передбачають орієнтацію на особистість дитини, створення сприятливих умов для формування її творчих, інтелектуальних здібностей. Повага до особистості малюка, індивідуалізований підхід до нього потребують активного ставлення батьків та вихователів до емоційних почуттів, інтересів, здібностей, нахилів, які починають проявлятися уже в ранньому дитинстві. Головне – об’єднати виховні зусилля дитячого садка і сім’ї  на користь дитини. Процес оновлення супроводжується гамою глибоких і різноманітних емоційно-чуттєвих переживань. Самостійно знайшовши відповідь на певне питання, відчуваєш особливу радість. Чому ж я обрала саме цю тему? Тому, що подобається дітям, мені, батькам. Заглиблюючись у світ природи, вбираючи його звуки, запахи, барви, насолоджуючись його гармонією, дитина вдосконалюється як особистість. Щоденно бачу усміхнені очі, які випромінюють тільки добро, позитив, дітей, які тягнуться до мене. Ніжний дотик до дитини, зоровий контакт з нею, уважне спілкування з малюком основа сердечності і піклування.

   Співчуття та розуміння думки іншої особи – це визнання прав цієї особи на власне рішення, власне розуміння подій. Саме так, я, налаштовуюсь на настрій дитини, на хвилю її емоцій. Вважаю, що виховувати дітей може лише яскрава особистість, яка навчить дитину бути, перш за все людиною.

   Система роботи з формування емоційно-чуттєвого ставлення дитини до природи базується на особистісно-орієнтованому підході, що будується на «емоційному розумінні» педагогом дитини.

   Планування навчально-виховного процесу допомогло систематизувати знання про світ природи й різні способи пізнавальної діяльності, врахувати закономірності психічного розвитку дітей певної вікової категорії, передбачити психологічні стимули у засвоєнні знань та формуванні правильного ставлення до довкілля. Природознавча робота систематизована за темами, що дає змогу зорієнтуватися, яку саме інформацію засвоїли діти краще.

   Широко використовую у роботі ілюстрації, моделі, досліди, дидактичні ігри, творчі вправи. 

  Бачити щоденні зміни, які відбуваються в природі допомагає робота з

з календарем погоди і природи. Широкому перевтіленню, відтворенню та усвідомленню знань про природу сприяють ігри-медитації, удаванки, пантоміми, сюжетно-рольові, рухливі та ігрові вправи природничої тематики.

    Мислення – є процесом руху думки від невідомого до відомого. А здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому пошуково-дослідницьку діяльність планую за наявності у дітей певних знань про світ природи. Навчаю дітей, висловлюючи припущення у своїх міркуваннях, почуватися вільно, розкуто, не боятися навіть помилкових суджень, завдання розв’язувати шляхом практичної дії. Через спілкування, спостереження (споглядання), експериментування, милування, природоохоронну та мистецьку, діти набувають корисного особистого досвіду, озвучують свої почуття.

  Подобаються  моїм вихованцям «Мандрівки екологічними стежинами», які стали для дітей  загадковою країною в якій вони дізнаються про те, що все живе навколо потребує піклування і захисту, про Червону книгу, про значення людської праці в збагаченні родючих ґрунтів, про роль води у житті на Землі.

      Робота на «Екологічній стежині» показала, що малюки здебільшого проявляють великий інтерес до природи, розуміють, що про неї треба дбати.

      Діти за своєю природою – дослідники. Їх цікавить усе. Тож, пропонуючи своїм вихованцям досліди, навчаю їх спостерігати, думати, робити висновки. Під час екскурсій – роздумів опрацьовуються такі теми: «Чому метелики літають над квітами», «Що шукають у траві мурашки», «Чому треба вивішувати годівнички».

    Вважаю, що чим більше дитина дізнається про світ природи, тим швидше вона зрозуміє:

  Все на землі нам треба берегти.

  І птаха, й звіра, і оту травинку,

  Не чванься тим, що цар природи ти,

  Бо, врешті, ти – лише його частинка.

    Намагаюсь разом з дітьми «допомагати» природі: висаджуємо дерева, поливаємо квіти, виполюємо бур’яни, вивішуємо годівнички, прибираємо на ділянці. Ця робота дає позитивні результати. Після закінчення прогулянки запитую, як діти почувалися, чи весело, радісно їм було. А кому було сумно? Чому? Яку б ділянку на «стежині» хотіли б відвідати наступного разу.

Тематика цільових прогулянок різноманітна: «Хоровод осіннього листя», «учимося дослухатися до природи» (ігрова вправа «Чутливе вушко»), «Пісенька весняної природи», «В гості до берізоньки», «В гості до перших весняних квітів».

    Світ природи існує не тільки як об’єкт  наукового вивчення та практичної діяльності людини, але й як об’єкт безкорисливого милування, джерело естетичних емоцій та почуттів.

    Милування – це надзвичайно цікавий елемент у системі естетичного виховання, який має вплив на духовний світ дитини. Уроки – милування проводжу 1 раз на місяць, враховуючи вікові можливості дитячого сприймання.                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

    Сам процес організовую якомога тонше, непомітно пов’язуючи зі станом погоди(листопад, перший сніг, ожеледиця, відлига, іній, льодохід, перші струмки, повінь, веселка і т.д.) Дітям дуже подобається цікавий прийом споглядання -  «фото рамки», який концентрує увагу дошкільнят на певних конкретних об’єктах та явищах.                                                               

  Дитина дивиться і описує що бачить. Емоційність описової розповіді

підсилює включення в неї поетичних рядків. Наприклад: «Діти, що вам нагадує падання листя? Мені хочеться поділитися з  вами своїми  враженнями. Ось послухайте:

                             Листя жовте та червоне,

                             Легко з дерева злітає.

                             Мов метелик на долоні

                              З тихим шелестом сідає.

Для повноцінного сприймання певного об’єкта чи явища дитині замало лише самого споглядання. Ефективним, на мою думку, прийомом апелювання до емоційної сфери є уявлення, наприклад «входження в картину», «вслухання» в її зміст та «перетворення» як живий і неживий об’єкт: «Гра – перетворення», «Я – дерево», «Я – квітка», «Я – листочок», «Я – вітер», «Я- книга». Подобаються дітям етюди, наприклад: «Дерево спить», «Щаслива квіточка», «Кумедне кошеня» та інші.     Під час уроків – милування привчаю малих ходити на галявині по стежках, щоб не толочити траву й не топтати ґрунт, бо це може зашкодити комахам та рослинам. Для виховання у своїх підопічних гуманних почуттів ставила такі – от запитання: «що ти зробив, якби побачив пташку, яка впала на землю? А якби побачив полишеного напризволяще котика чи цуценя ? А якби побачив на вулиці, як хтось із дітей ламає гілки дерев? Проблемні ситуації на ці та подібні теми виховують чуйність, допомагають дітям зрозуміти, що вони самі є часточкою природи, а отже, мають дбайливо ставитися до всього живого.

   Зважаючи на сучасні тенденції в суспільстві, основним компонентом змісту роботи з батьками ставлю активне залучення родини до навчально – виховного процесу. Гуманне особистісне ставлення до родини дає мені змогу здійснювати особистісно-орієнтований розвиток дитини. Об’єдную дітей та їхніх батьків у єдиний духовний  колектив, створюючи позитивну атмосферу, насичену взаємними почуттями дружби та любові.     Виховання юної душі – справжнє мистецтво, яке має ґрунтуватися на ідеї добра. Серце дитини дуже чутливе і до добра і до зла.   Тому, роботу у цьому напрямку проводжу у тісній співпраці з сім’єю. Навчаємось разом дивитись і помічати добро в повсякденному, часом дрібному, схвально оцінювати тих, хто його робить, викликати позитивні емоції на добрий вчинок і прищеплювати звичку (як основу потреби) дарувати добро рідним, друзям, знайомим, просто людям, природі «Планети Земля». Розробила план роботи з батьківською громадою на навчальний рік в середній та старшій групах. Батьки підтримують мене в усіх починаннях, приєднуються до запропонованих спільних заходів, прагнучи стати для своєї дитини еталоном духовності. Вони постійно духовно самовдосконалюються, зростають культурно і морально.

   У своїй роботі  використовую педагогічну спадщину В.Сухомлинського: «Чи буду завжди справедливим з дітьми? Чи зумію побачити чим живе дитина кожного дня, що в неї на душі?». «Щоб бути справедливим, треба до тонкощів знати духовний світ кожної дитини». «Десь у найпотаємнішому куточку серця в кожної дитини є своя струна, вона звучить на свій лад, і щоб серце відгукнулося на моє слово треба настроїтися самому на тон цієї струни».    Виховання духовного світу дитини я пропоную здійснювати шляхом розкриття перед дітьми краси світу, природи, людських стосунків.

   Через емоційно-чуттєве спілкування з природою, дитина краще себе пізнає, формується як особистість. Тому я вчу своїх вихованців вдивлятися, вслухатися, бути спостережливим, самостверджуватися.

  

Додаток 2

Засідання ІІІ

Тема. «Стежинками самопізнання» (Круглий стіл)

Мета. Удосконалення майстерності педагогів шляхом безпосереднього навчання нових методів і прийомів роботи з дітьми у пошуково-дослідницькій лабораторії.

План проведення

1.       Міні-лекція «Стежиною досліджень»

2.       Практичне заняття «Навчаємось робити відкриття»

3.       Ігрова вправа «Озвучуємо свої почуття»

1. Міні-лекція «Стежиною досліджень»

      Крапля  думки  про  природу  продовжує  велику  повноводну  річку  думок. Потреба  мислити  серед  природи,  стає  сутністю  дитини. Вона  вже  не вірить  просто  так, а  намагається  випробувати  на  власному досвіді.

     У тому,  що  на  перший  погляд,  здається  звичайним,  зрозумілим,  дитині бачиться  щось  незвичайне,  перед  нею  постає  багато  запитань,  які  мовби іскорки,  що  запалюють  вогники  допитливості,  формують  пізнавальний інтерес.  І діти  починають  активно  мислити,  спостерігати,  прагнуть самостійно  досліджувати  і  експериментувати.  Вважаю,  що  педагог  не повинен  розкривати  істину,  він  має учити  її  знаходити. Цю  думку підтверджує  Герберт  Спейсер, англійський  філософ  XVII   століття:  «Діти мають бути  доведенні  до самостійного  дослідження  і  до власних висновків. Їм  потрібно  якомога  менше  пояснювати  і  якомога більше наводити  на  власні відкриття.»  

Природознавчі дослідження є одночасно продуктом і процесом. Як продукт природознавчі дослідження є організованим об'ємом знань про фізичний і природний світ. Як процес — це спостереження та експериментування, Дуже важливо, щоб діти брали участь у процесі дослідження природи, оскільки ті вміння, які вони розвинуть у собі, будуть переноситися в інші навчальні дисципліни й стануть в нагоді впродовж усього життя. До цих вмінь належать спостереження, порівняння, опис, передбачення, повідомлення, класифікація та вимірювання. Структура досліду має багато спільного з спостереженнями.

Перший етап — підготовка до пошукової діяльності в природі — має бути спрямований на виявлення їхніх знань про певні об'єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості. Цьому сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого. Так, наприклад, під час гри малят з повітряними кульками вихователь може запитати: «Як ви гадаєте, яка з повітряних кульок важча: та, що наповнена повітрям, чи порожня?».

Другий етап — початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань. (Легка та кулька, що може літати, тобто наповнена повітрям). Якщо вони будуть правильні: вихователеві слід підтвердити це дослідом. Неправильні припущення треба спростувати. Після цього дослід має обговорюватися. Всі умови в перебігові обговорення повинні бути однакові, окрім якоїсь одної. Це необхідно для того, щоб забезпечити чистоту експерименту. Наприклад, щоб перевірити наведене вище припущення, необхідно зважити обидві кульки, вагу яких ми порівнюємо, тобто наповнену повітрям і порожню. Та спочатку треба перевірити, чи однакові вони за всіма параметрами: кольором, формою, розміром. А щоб переконатися в тому, що вони однакові і за вагою, обидві кульки слід зважити перш ніж одну з них наповнити повітрям.

Третій етап — перебіг досліду та подальший обмін думками. В наведеному прикладі — одну з кульок наповнюють повітрям і знову зважують на терезах. Результати зважування порожньої кульки і кульки, яку наповнено повітрям порівнюють.

Четвертий етап — заключний, на якому відбувається обговорення результатів досліду. Отже робляться певні висновки, тобто початкові припущення підтверджуються або спростовуються. Залежно від обсягу та складності організації і проведення дослід може бути як цілим заняттям, так і його компонентом. Слід пам'ятати, що нові знання як результат самостійного «відкриття» дитини мають формуватись на знаннях, попередньо нею засвоєних. Отже, нескладні досліди проводять під час занять, екскурсій у природу, прогулянок, цільових прогулянок та праці в природі з метою закріплення, узагальнення та систематизації знань дітей старшого дошкільного віку.

2. Практичне заняття «Навчаємо робити відкриття»

І.  Мозкова  розминка  «Зашифровані слова»

Ігрова-вправа спрямована на розвиток спостережливості, уяви, пам’яті, зосередженості, діалогічного мовлення, та образного мислення.

Ілюстративний матеріал                                     Зашифровані слова

1. Дитина з яйцем                                                  Життя

2. Великодні яєчка                                                 Великдень 

3. Березовий гай                                                     Сік

4. Бабуся з хлібом                                                  Казка

5. Блакитна троянда                                               Душа

6. Осінній ліс                                                          Вітер

7. Підйомний кран                                                 Вода

8. Соняшник                                                           Сонце

9. Глобус                                                                 Земля

10. Гори Карпати                                                   Повітря

11. Квіткова фантазія                                            Радість

Завдання. Уважно розглянути ілюстрації.

I етап: Ведучий показує 11 картинок і називає які в них зашифровані слова.

II етап: Ведучий показує повторно 11 картинок, а учасники ігрової-вправи називають, які слова були в них зашифровані.

III етап: Кожен учасник гри вибирає собі ілюстрацію і називає зашифроване слово, пояснюючи, чому їм так легко було його розшифрувати.

Запитання. Яке слово було зашифроване у цій ілюстрації? (казка)

ІІ.   Казка - це не самоціль, а привід зрозуміти  щось більше, подивитися на світ і на себе збоку, поміркувати над важливими проблемами.

Зацікавлення: Ведучий пропонує розглянути ілюстрацію до української народної казки « Курочка Ряба» .

Ведучий. Тут якась проблема!

Запитання: 1.Що тут сталося?

                    2.Що  було спочатку?

                    3. Що буде потім?

Обігравання  мовленнєвої ситуації: «Як дізнатися про те , котре з яєць варене, а котре сире».

Матеріал: ляльки дід, баба, курочка Ряба, корзинка, одне яйце варене, одне яйце сире, тарілка.

Учасники експерименту пропонують своє розв’язання проблемної ситуації: «Сире чи варене?»

Запитання: Як дізнатися, котре з яєць варене, а котре сире?

(Відповіді записати на листочках-яєчках і озвучити).

Орієнтовні відповіді:

1.       Покрутити і подивитися.

2.       Розбити кожне з яєць і подивитися.

3.       Проколоти голкою.

4.       Обстежити поверхню яйця (шкарлупу) на дотик. Сире – гладеньке, а варене шорстке.

5.       Подивитися на світло.

6.       Обстежити на дотик (тепле чи холодне).

7.       Поважити котре з яєць важче, а котре легше.

Доведення своїх припущень експериментальним способом. (покрутити на тарілці варене і сире яйце).

ІІІ.  Дослід. «Хто і як у воді поводиться?»

Матеріал: яйця (варені, сирі, дерев’яні, пластмасові, воскове, скляне , кам’яне), велика ємкість з водою.

Завдання: розглянути яйця і порівняти їх.

 Запитання:

1.       З чого вони зроблені?

2.       Що станеться з яйцем, якщо помістити його у воду?

Учасники досліду висувають свої припущення.

Проведення досліду.

Запитання:

1.       Чому так відбувається?

2.       Чому деякі з яєць плавають, а інші тонуть?

3.       Від чого це залежить?

Висновок: Це залежить від матеріалу, з якого виготовленні яйця.

ІV.  Дослід. «Тоне чи плаває?»

Матеріал: на кожного учасника експерименту дві банки по 0,5л., два сирих яйця, 375 гр. води, 4ст.ложки солі, по одній столовій металевій ложці, умовна мірка.

Завдання: перевірити методом експериментування чи вміє плавати яйце.

Запитання: Чи вміє сире яйце плавати?

Учасники експерименту висувають свої припущення. Доведення експериментальним способом.

Запитання:

1.       Чому сире яйце у простій воді тоне?

2.       Чому у солоній воді яйце спливає на поверхню?

Висновок: солона вода важча за сире яйце.

V.  Дослід. «Чи вміє яйце танцювати?» 

Матеріал: шкарлупа від сирого яйця, гребінець (дерев’яний, пластмасовий, залізний), тарілка.

Учасники досліду висувають свої припущення.

Завдання:

1.       Взяти шкарлупу від яйця і покласти її на тарілку.

2.       Запропонувати розчесати своє волосся і піднести гребінець до яйця.

Проведення досліду.

Запитання:

1.       Що відбувається з шкарлупою?

2.       Що спонукає яйце кружляти?

Зробити висновок.

VІ.  Дослід. «Чи вміє вода співати?»

Матеріал: підготувати 4-5 банки по 0,5л., деревинні палички (на кожного учасника, вода, умовна мірка).

Запитання:

1.       Коли вода може співати? (під час зливи, дощу, коли дзюркоче струмочок, шумить водоспад, коли забули закрити кран і крапає вода...)

2.       Чи може вода бути музичним інструментом?

Завдання: Першу банку до половини наповнити водою. Паличкою постукати по банці.

Запитання: Що ми чуємо? (дзвін, голос води).

Завдання: Другу банку на ¼ наповнити водою. Порівняти дзвін з першою банкою.

Запитання:

1.       Чи однаковий «голос» у всіх банках?

2.        Від чого це залежить?

Висновок: Звуки різні, бо різна кількість води у банках.

Запитання: Чи можна почути якусь мелодію у цих банках?

(Запропонувати пограти на банках з водою за допомогою дерев’яних паличок під музичний супровід).

Запитання: Чи гарний музичний інструмент виник у нас?

3. Ігрова вправа «Озвучуємо свої почуття»

Матеріал: великий лоток з водою, паперові серветки. (Для кожного учасника ігрової вправи).

Завдання: запропонувати кожному учаснику занурити свої долоні в лоток з водою. І за допомогою такого контакту рук з водою, озвучити свої емоції та почуття. (Можна запропонувати учасникам заплющити очі)

Ведучий.

1.       Я – спокійний.                                 

2.       Я – веселий.                                     

3.       Я – здивований.                               

4.       Я – зачарований.     

5.       Я – замріяний.

6.       Я – щасливий.

Запитання: Чи сподобалось вам озвучувати свої почуття?

Ведучий. Я теж почуваюся сьогодні щасливою тому, що ви до мене завітали і охоче пройшли зі мною щасливою стежиною дослідження.

На згадку про нашу зустріч, хочу подарувати вам вітальну листівку.

Рік у рік любов Господня,

Творить свято Великоднє!

Хай щастя в серце завітає,

Добром Господь благословляє!

Великдень, чудо із чудес,

Христос Воскрес!

Додаток 3

Засідання ІV

Тема. Формування почуття доброти і людяності

Мета. Ознайомити педагогів із концептуальними основами гуманно-особистісної педагогіки Ш.Амонашвілі, В. Сухомлинського. Навчати педагогів практичним прийомам використання ідей  Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинського в роботі з дітьми.

План проведення

1. Консультація. Формування екологічної культури особистості через  її духовний розвиток.

2. Майстер-клас «Гуманістичне виховання дітей на основі педагогічних ідей Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинського»

3. Прийоми гуманно-особистісної педагогіки Ш. Амонашвілі, В.Сухомлинського,  які використовуються  в освітньо-виховній роботі з дошкільниками.

4. Міні-Тренінг «Давайте уявимо...».

1. Консультація. Формування  екологічної культури  особистості через її духовний розвиток

Природа не втратила для нас своєї

величезної цінності як першоджерело

матеріальних благ, і як невичерпне

джерело здоров'я, радості, любові

до життя і духовного багатства

кожної людини.

                             В. Сухомлинський

Процес розв'язання проблеми духовного розвитку особистості був і залишається вічною перспективою прогресу людини. Ще в недалекому минулому термін «духовне», «духовність» сприймалися, як поняття суто релігійні. На сьогоднішній день, за даними психологічної науки, термін «духовність» розкривається у більш широкому аспекті й розглядається як творча здатність людини до самовдосконалення шляхом пізнання етичних та естетичних цінностей. Духовний розвиток - це шлях від знання до розуміння, від емоцій до співчуття, від сприймання до творчості.

 Сутність процесу духовного розвитку полягає в русі до органічної єдності, взаємопроникнення таких духовних категорій, як добро, істина, краса.

Мета духовного розвитку - становлення дитини як особистості шляхом самопізнання, світопізнання.

               Основними критеріями поняття «духовний розвиток» є:

-          наявність у дитини активної потреби пізнання світу, себе, життя;

-          становлення особистості як суб'єкта духовної діяльності;

-    активне прагнення дитини до сприймання та створення краси;

-          усвідомлення дитиною життя, як вищої цінності себе і Всесвіту,  якісні зміни в розумінні духовних цінностей як мотиву поведінки;

-          позитивне ставлення до духовних цінностей, оточуючого, гуманного ставлення до природи.

Отже, розвиток духовності - це процес позитивних, якісних та кількісних змін, досягнення цілісності та гармонії, вміння досягнуте зберегти та передати іншим.

Постає питання: звідки ж дитина повинна черпати красу та натхнення, що є найкращим засобом збагачення духовності?

На мою думку, природа і є тим самим найкращим фактором, тією бездонною криницею, де дитина з малих років черпає знання, духовність, навчається розуміти, цінувати будь-яке життя, дане природою, вчиться захищати природу, примножувати її красу та багатство.

І тільки людині дано вміння оцінювати значення природи, розуміти, що природа на диво прекрасна і надзвичайно вразлива. Музикою життя назвав великий педагог   В. Сухомлинський природу: «Людина стала людиною тоді, коли вона вперше почула шелест листя, дзюркотіння веселого струмочка, дзвін срібних дзвіночків у бездонному літньому небі, завивання хуртовини за вікном, лагідний плюскіт хвиль і урочисту тишу ночі, - почула і завмерла, слухає сотні і тисячі років чудову музику життя».

Природа, в широкому розумінні - це все, що існує, сукупність природних умов і існування людини. Це - найчіткіше естетичне середовище людства, яке повною мірою відображене в його духовній та матеріальній культурі. Природа вчить, виховує, навчає мудрості, головне - це мати бажання, потребу вчитись. Ще Леонардо да  Вінчі писав, що природа - це розкрита книга вічного навчання: «Блага природи так про все потурбувались, що всюди знаходиш, чого б навчитись».

Тому так важливо навчити людину сприймати природне довкілля як основне джерело знань, духовності, культури, а починати навчання потрібно з дитинства.

Розмаїття барв природи, її загадковість завжди привертає увагу дітей, які одержують суто естетичну насолоду від спілкування з природою, тобто задовольняють свої естетичні потреби, хоча і не завжди розуміють сутність баченого, не розуміючи законів природи, зв'язків природних явищ.

Під час спілкування з природою у дітей виникають і питання інтелектуального характеру:

Чому гримить грім?

Чому розквітає квіточка?

Чому у зайця два вуха?

Чому пташка літає, а людина - ні?

І ще багато, багато «чому», на які повинен відповісти дорослий чи педагог, дати реальні, правдиві відповіді, дати елементарні, доступні розумінню дитини знання про природні закономірності, навчити і чути природу, закласти так би мовити, фундамент знань про духовність, культуру поведінки, екологію та екологічні зміни, викликати бажання милуватися оточуючим.

Використовуючи бажання дитини милуватися красою природних барв, вихователь повинен поступово спрямувати її до естетичного сприймання, розвивати почуття обов'язку збереження краси, вміння прийти на допомогу беззахисному.

Важливо, щоб педагог сам правильно розумів поставлене завдання, пройнявся ним і зумів створити умови, в яких би діти дійсно змогли оцінити естетичність об'єкта, зуміли б відмітити ту гармонію форми та кольору, яку створила в квіточці чи яскравому метелику, тобто створити базу понять.

Одним із основних методичних прийомів розвитку естетичного сприйняття в педагогічній практиці є спостереження, до якого вихователь дієво готується, обов'язково враховуючи особистість кожної дитини, а також настрій дітей, їх самопочуття. Не секрет, що пригнічена дитина не зуміє оцінити бачене, їй навіть сонечко світитиме по-іншому. Тобто, в процесі сприймання природних об'єктів важливу роль грають емоційні почуття.

Враховуючи емоційність дітей, вихователь використовує під час спостереження підсилюючі засоби сприймання. Це - художнє слово, багатий колорит народної мудрості - легенди, казки, прислів'я, приказки, прикмети.

З захопленням, наприклад, діти слухають ту чи іншу легенду про походження назви квітки, про мандрівку краплини води, насінини та багато інших, придуманих вихователем, які спонукають дітей до мислення, збагачують їх кругозір, загострюють почуття, розвивають фантазію, пам'ять.

Отже, підсилюючи сприймання об'єкту, педагог вирішує ряд поставлених завдань: навчає сприймати довкілля; збагачує духовність; викликає бажання допомогти беззахисному; навчає бережного ставлення до природи; навчає культури поведінки, так би мовити, екологічної культури; навчає розуміння екологічних змін в природі і впливу людини на природу.

Використовуючи формуючі засоби, слід пам'ятати, що їх ефективність значною мірою визначається узгодженістю в діях батьків і педагогів. Тому в систему виховних заходів доцільно внести різноманітні форми роботи з батьками. Це бесіди, консультації, в змісті яких - акцент на формування здатності естетично сприймати спостережуване.

Практичний досвід комплексної системи створює передумови не тільки розвитку естетичного сприймання, а й закріплює поняття про те, що людина і природа - єдині, природа дає людині красу, натхнення, збагачує духовність, а людина допомагає природі зберегти цю красу, її гармонію, цілісність.

Але далеко не завжди буває гака гармонія зв’язку  людини з природою. Поняття про неї - надзвичайно актуальна проблема, як в дошкільному вихованні, так і в школі.

Від вміння вихователя пояснити дітям природні закономірності, а також від його інтелекту, культури і залежить свідомість дитини, та частинка духовності, що керує дитиною протягом всього життя. Адже чому дитина ламає кущі, дерева, знущається над метеликом, безжалісно відриває лапки у жука і милується, насолоджується тим, що жучок намагається втекти на одній лапці, з усіх сил бореться за своє життя? Все це від нерозуміння того, що кожне життя треба берегти, що воно дане природою. Як ми знаємо в природі нічого зайвого нема, в цьому і полягає її гармонія. Нерозуміння дітьми того, що будь-яке життя треба берегти і цінувати, часом затягується на все життя, залишаючись у вже дорослої людини. Бо як інше пояснити дію дорослих, які спокійно, на очах у дітей зламують гілочку, щоб відмахнутися від мух, або безпричинно гублять гусеницю, бо вона неприваблива на вигляд, а ще гірше - в присутності дітей засушують гарних жучків та метеликів. Тут і криється коріння жорстокості, від якої потім недалеко і до злочину. Дитина, яка змалечку пройнялася красою навколишнього, свідомо зрозуміла цінність будь-якого життя, не скоїть злочину в дорослому віці.

Програма дошкільного закладу дає змогу розкритись дитячій душі, наповнитись духовністю, без якої життя просто неможливе, адже черства душа - це неповноцінне життя. Програма дає можливість засвоїти елементарні знання про екологію, про роль людини в екологічному просторі.

Мета екологічної освіти і виховання - формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.                                                                           

 Засоби екологічної освіти:

-         заняття всіх видів;

-         дидактичні ігри, вправи;

-         спостереження, дослідження;

-         екологічні задачі, конкурси, вікторини, виставки;

-         література, народний фольклор;

-         екологічне проектування;

-         екологічні пам'ятки;

-         екскурсії, ручна праця та праця на природі;

-         робота з батьками.

Широкий діапазон знань, умінь, навичок, понять дають заплановані, системні та проведенні в різні пори року екскурсії на природу.

Сукупність засобів, використаних на екскурсіях, дають дитині змогу зрозуміти, яке значення має для людини природа. На екскурсіях дитина більш широко розкривається, пропускаючи крізь серце красу довкілля. Збагачує екологічні знання привчається до культури поведінки.

На всіх етапах екскурсій вихователь сприяє активізації пізнавальної діяльності дітей, зміцнює прагнення зберігати та примножувати природні багатства Будь - яку екскурсію, навіть буденну прогулянку до скверу чи парку, можна з успіхом перетворити на захоплюючу, а використавши, наприклад, гру - змагання  «Хто більше побачить красивого?», навчити дітей бачити красу в самій звичайній квіточці.

Дуже доцільно, використовуючи екскурсії до лісу, підвести дитину до поняття, що кожне дерево чи травинка дихає, як і людина А дослідницька робота підтверджує, що дерево - це жива істота Воно дихає, п’є, відпочиває, його «кров» циркулює, як і наша людська.  Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути «серце» дерева - рання весна, коли пробуджується природа і починається сокорух. Тут же даються поняття про те, що ламаючи гілочку дерева, ми завдаємо йому болю, а коли зрізуємо дерево, воно «плаче». Діти надзвичайно тонко реагують на почуте.

  Спостерігаючи водні ресурси - озера, водойми, річки - діти одержують знання і про кругообіг води, і про те, хто живе у воді, чим живляться там живі істоти, яке значення має вода і для природи, і для людини. Вода - це життя, це - сила, але, в той же час, і страшна стихія, і які великі наслідки можуть бути, коли людина без міри втручається у природу!

  При проведенні тематичної екскурсії до водоймищ вихователь може використати гру «Екологічна рибалка», яка допоможе усвідомити залежність між живими організмами, середовищем, їх життям та діяльністю людини. Дитина розуміє, що потрібно оберігати водойми та ріки від забруднення, бо без води неможливе життя на землі.

Дуже важливо, йдучи на прогулянку чи екскурсію, заздалегідь ознайомити дітей з правилами та нормами поведінки, що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини. Норми поведінки повинні бути зрозумілі дітям, доступним для сприймання.

Наприклад:

-         Усміхнись і привітай красу природи.

-         Намагайся не шкодити природі, зумій взяти в природи знання та зберегти захоплення.

-         Не порушуй дружбу рослин і тварин з людиною.

-         Будь ввічливим гостем у добрих господарів (лісових, лугових, садових).

-         Зумій запам'ятати бачене, пережити і передати в малюнку та поділитись з рідними.

Таким чином, екскурсії та всі інші засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття – «екологічна культура», «екологічна свідомість» - зрозуміти їх сутність. А формуються ці поняття протягом усього життя.

2. Майстер-клас «Гуманістичне виховання дітей на основі педагогічних ідей Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинського»

Вихователь. Жив на світі Учитель, який більш за все на світі хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, дідусевими, бабусиними, братовими й товаришевими, зайчика й синички, верби й тополі, місяця й вітру, всієї нашої землі. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю.

Педагог розробив основні « норми моральності», які сформулював у таких правилах:

1.     «Ти живеш серед людей. Твої бажання, твої вчинки - це радість або сльози твоїх близьких. Роби так, щоб людям, які оточують тебе, було добре».

Педагог вчив своїх вихованців, ставити себе на місце інших людей, співчувати їхнім невдачам , як своїм особистим, бо « Якщо дитині байдуже, що на серці в її товариша, друга, матері, батька, якщо дитина не вміє бачити в очах іншої людини, що в неї на серці, - вона ніколи не стане справжньою людиною».

Дитина у дошкільному віці найбільш сприйнятлива до наслідування, тому слід наочно, в доступній формі показувати їй наслідки « доброї» та « поганої поведінки», навчити вболівати за те, як оцінюють її вчинки люди.

2.     Наступна «норма моральності» полягає у вихованні в дітей почуття вдячності: «Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Будь вдячним, плати їм за це добром».

Застерігав дорослих від великої небезпеки - дитячого егоїзму, коли дитина вважає, що люди, які її оточують, створені лише для задоволення її особистих потреб та бажань.

У дитинстві, малюк має відчути не лише радощі споживання, а й зазнати задоволення від творення добра іншим. За добро треба платити добром! А саме залучення її до суспільно корисної праці.

3.     «Усі блага і радощі життя створюються працею і тільки працею. Праця - корінь моральності».

«Праця є тільки там, де людина сіє хліб або саджає дерево. Найбільш тонка праця, коли людина приходить до людини, бачить у її очах, читає між «рядків» її поклик по допомогу. Ця праця є вищою мірою людського духу».

Педагог умів віртуозно поєднувати гру з корисною діяльністю. (приклад про дубок, що виріз біля самої стежки... « як же його врятувати?»

4. Значне місце в своїй діяльності В.О. Сухомлинський відводив проблемі родинного виховання, співробітництву педагогів і батьків у моральному розвитку дитини

Правило: «Поважай батька і матір»

Моральна краса людини, або навпаки аморальність, починається з родини. « У гарних сім'ях   добро і згода, взаємна повага, любов і поступливість батьків є головною силою виховного впливу, але діти не підозрюють, що їх виховує якраз саме те, що в сім'ї   все добре».

Спираючись на свій досвід В. Сухомлинський дає таке напуття батькам:

«Люблячи своїх дітей, учіть їх любити вас, не научите - плакатимете на старості - ось, на мій погляд, одна з наймудріших істин материнства і батьківства».

5.     «Проявляй нетерпимість до зла. Допомагай слабким та беззахисним, будь чутливим до чужого горя».

Якою б малою не була дитина, в неї обов'язково має бути предмет уваги, турботи, опіки. Це може бути і старенька бабуся, маленьке кошеня, і квітка у горщику.

    Головне у вихованні людяності, гуманності, вміння поставити себе на місце іншого, внутрішньому бажанні робити добро.

 В.О. Сухомлинський настійно радив кожному педагогічному колективу і кожному педагогу «глянути самому на себе, проаналізувати свої відносини з дітьми, змінити атмосферу, стосунки, спілкування, побачити доріжку до дитячого серця».

3. Прийоми  гуманно – особистісної  педагогіки

Ш.О. Амонашвілі , які використовуються в освітньо-виховній роботі з дошкільниками

•         Складання речень за допомогою фішок.

•         Збирання слів у чашечку.

•         Спосіб   «допущення» помилок, надавайте дітям можливість виявити їх і виправляти; дякуйте дітям за сприяння.

•         Під   час   занять   з   математики,   мовленнєвого   спілкування   вводити «хвилинки поезії».

•         Впіймай слово - прошепотіти слова , склавши долоні рупором.

•         Коли дитини відповідає доторкнутися до нею рукою, доторкнутися до пальчиків.

•         Виконання завдання за певний час , використовуючи пісочний годинник.

•         Привітати дитину, подарувати вірш, посмішку, чарівне слово.

•         Доведи свою думку. Суперечка двох дітей з різною точкою зору.

•         Музична пауза.

•         Відповідь за допомогою малюнка.

•         Миттєвості   мовчання,   коли   малята   спрямовують   думки   до   самого Прекрасного. Такі моменти можуть викликати іскру сердечного вогню.

4. Міні- тренінг «Давайте уявимо...»

Вправа «Дарувальна нитка»

Мета. Сприяти розвитку комунікативних здібностей, розвивати почуття спільності, доброзичливості, вміння спілкуватися з іншими, створювати в колективі дружну атмосферу.

—         Давайте уявимо, що я вихователь, а ви - мої вихованці. І я зараз практично ознайомлю вас із основними прийомами, про які нам розповідав Ш. О. Амонашвілі.

Зараз ви виконаєте кілька завдань.

1 завдання.

—На столах у вас картинки. Розгляньте їх. Хто зображений? Який він? Що він робить? За допомогою цих картинок складіть вірш.

(Поки працюють: дотик до руки, плеча, голови. Проходжу, шепчу: молодець, старайся, у тебе все вийде, добре виходить.)

2 завдання.

—         Уявимо, що у нашої Марійки день народження. Привітайте її, подаруйте свій вірш. Спробуйте інтонацією, виразністю показати, які почуття ви вклали в ці слова.

(Кожен читає вірш)                                                                       

—Який вірш вам сподобався найбільше?

(Хвалю - який гарний вірш! Я б хотіла, щоб ти і мені щось подібне написав. Я впевнена, що ти зможеш ще краще. Я багато читала дитячих віршів, але такий -вперше. Можливо, в майбутньому ти станеш відомим поетом.)

3 завдання.

—А зараз трошки математики.

Покладіть голівки на стіл, закрийте очі і уважно слухайте. Я зараз прочитаю вам задачу. Вона не складна. Ви розв'яжете її самостійно, а відповідь покажете пальчиками піднятої руки.

В кого відповідь буде правильною, до того я доторкнусь рукою.

До кого не доторкнусь - подумайте ще.

4 завдання.

—Всім відомо, що у квадрата три кути… (мене виправляють) Вибачте, будь ласка, мою неуважність, я постараюсь більше не помилятися. Дякую за те, що ви уважні.

Що станеться, якщо відрізати кути? Відповідь мені треба прошептати на вушко. Хто вже знає, підніміть руку - я підійду .

Вправа «Портфель корисних знань»

Мета. Формувати вміння аналізувати отриману інформацію та визначати шляхи її використання у роботі з дітьми.

(Робота в підгрупах)

Педагоги обирають кольорові аркуші паперу та методом обривання виготовляють силуетне зображення портфеля. Кожний педагог визначає для себе корисну інформацію, яку отримав під час засідання та занотовує її на силуетному зображенні.

Пропоную Вам визначити і озвучити прийоми гуманно – особистісної  педагогіки  які  Ви плануєте використовувати  в освітньо-виховній роботі з дошкільниками. 

Прогнозовані відповіді педагогів

1.  Позитивне емоційне налаштування.

2.  Дотик.

3.  Домальовування.

4.  Привітання.

5.  Нашіптування.

6.  Помилка.

Світ рішуче вступає в століття людини

Що засіяно буде в душу дитини

Проросте добрим колосом, вродить зерном

І наповнить серця всіх любов'ю й теплом      

Дякую за увагу!

Засідання V

Тема. Нетрадиційні форми та методи роботи у дослідницькій діяльності

Мета. Поглибити знання педагогів про складові природного розвивального середовища та вимоги до них. Сприяти використанню в роботі з дітьми дошкільного віку традиційних та нетрадиційних форм і методів організації і проведення пошуково-дослідницької діяльності.

Додаток 4

Нетрадиційні форми та методи роботи у дослідницькій діяльності

Практичне заняття

   Розвинена пізнавальна активність — чи не найважливіша умова успішного навчання дитини у школі. Саме тому одним з головних завдань дорослих є створення умов для стимулювання природної допитливості дітей та надання їм змоги самостійно розв'язувати проблемні завдання. Ці умови найповніше забезпечує дослідницька діяльність дітей

Перші дослідження

Усім відома природна допитливість дітей. їм у всьому треба розібратися, дійти до самої суті предмета чи явища. І ми, дорослі, не маємо права позбавити їхній допитливий розум інформації для роз­думів, формування вмінь і навичок, накопичення уявлень, сукуп­ність яких складає основу природничих знань. Ураховуючи те, що характерні для дитячого віку можливості пізнання, тобто сензитивні періоди формування тих чи тих знань, умінь і навичок, обмежені у часі і не завжди збігаються з навчальними планами, природний ін­терес дітей до знань слід задовольняти з наймолодшого віку у фор­мах, що сприймаються легко і цікаво.

Формування інтересу до природничих наук

На жаль, підготовка фахівців з дошкільного виховання не пе­редбачає їх навчання того, як науково пояснити функціонування дитячих іграшок, як показувати фокуси, що є певними аналогами дослідів з фізики, хімії, біології тощо. Тому вихователі не завжди мо­жуть задовольнити дитячу цікавість. Але ж саме у хвилини чарівних перетворень і створюються умови для розкриття дітьми таємниць законів природи. Саме це і є підґрунтям, на якому формується ін­терес до природничих наук.

Варто пам'ятати, що діти здатні сприймати істотні зв'язки та закономірності, що існують між явищами природи. Саме тому слід не лише постійно підтримувати природну цікавість дітей, а й створювати умови для прояву їхньої пізнавальної активності. Найліпше допитливість дітей задовольняють досліди, проведені у наближених до звичних для них умовах. А найголовніше, що лише за таких умов діти мають змогу самостійно виносити певні судження, робити влас­ні висновки.

Властивості води

Організовуючи пізнавальну діяльність дітей, доцільно обира­ти для перших досліджень довкілля ті об'єкти, речовини чи явища, з якими найчастіше зустрічаються діти. Тому варто розпочати з де­тальнішого ознайомлення з найпоширенішою на Землі речовиною, без якої неможливе життя, — водою. Вода необхідна для живлення рослин і тварин. Люди використовують воду для приготування їжі, вмивання, прання, прибирання тощо.

З усіх речовин біосфери у діапазоні температур існування жи­вих організмів лише вода може існувати у трьох агрегатних станах:

•    твердому — лід;

•    рідкому — власне вода;

•    газоподібному — пара.

Вода існує повсюдно. При зміні температури вода може перехо­дити з одного стану в інший. Важливою властивістю води є й те, що у водоймах — морях, річ­ках, озерах — вона не промерзає узимку до дна, що створює умови для життя під товщею льоду флори та фауни водойми. Вода довго зберігає тепло. Завдяки цій властивості при зміні се­зону з теплого на холодний вона охолоджується повільно, і все живе на Землі має час призвичаїтися до існування у нових умовах. Удень та при зміні холодного сезону на теплий вода нагрівається повільно. Чому це так важливо? Та тому, щ о вода виступає чинником регу­лювання температури на Землі. Навесні цей природний регулятор значною мірою запобігає повені завдяки повільному таненню снігу та льоду.

Вода є гарним розчинником, і цим пояснюється відсутність чисто води у природі. Це зовсім не означає, що вся вода брудна. Але чистою називають лише воду без домішок.

Усі наведені властивості води, а перелічені вони далеко не всі, не є відкриттями сьогодення - Але щоразу, коли про них згадують, звертаючись до мудрих народних висловів, дивуються, з якою влуч­ністю вони виражають суть досить складних явищ. Ось лише один з них: «Вода і землю точить, і камінь точить».

Так, вода є основою багатьох природних процесів: вона роз­чиняє і виносить на земну поверхню різні речовини, створює на ній різні форми рельєфу. Практичні дослідження Усім відомі досліди, з яких діти можуть дізнатися, зокрема, про те, що:

•    вода прозора, але може забруднюватись і втрачати прозо­рість;

•    брудну воду можна відфільтрувати і вона знову буде чис­тою і прозорою;

•    у воді розчиняються деякі речовини;

•    залежно від температури вода може перебувати у рідкому, твердому і газоподібному станах.

Є ще одна загальновідома важлива властивість води — вона тече, причому тече, як правило, зверху донизу. Проте з правил є ви­ключення, з якими рідко ознайомлюють дітей, і одне з них полягає у тому, що вода має одну дуже цікаву особливість — вона може під­німатися догори. Щоб переконатися у цьому, а також в інших влас­тивостях води, про які йшлося вище, звернемося до дослідів. Прозору посудину наповніть водою та встановіть у ній три скляні трубки різного діаметра. Бажано, щоб діти могли візуально сприймати різницю у розмірах скляних тру­бок. Воду у посудині підфарбуйте. Надайте дітям змогу уважно роздивитися виготовлений для досліду пристрій. Запитайте, що особливого вони помітили. Надайте змогу висловитись усім бажаючим. Важливо, щоб діти поміти­ли, що:

•    трубки різні за розмірами;

•    вода у трубках піднімається вище рівня води у посу­дині;

•    найвище вода піднімається у трубці, яка має най­менший діаметр.

Цей дослід має не лише ще раз переконати дітей у тому, що вода може підніматися вгору, а й сформувати початкові знання про меха­нізми живлення рослин.

Отже, діти вже знають, що вода піднімається вгору по трубках малого діаметра і тим вище, чим менший діаметр трубки. Для до­сліду підготуйте прозору склянку, наповніть її забарвленою водою. Стеблину з квіткою (або з листям) поставте у склянку з водою, попередньо розрізавши її так, ніби у неї з'явилося кілька ніжок. Що відбувається з пелюстками квітки, листям? Вислухайте мір­кування дітей з цього приводу. Відповідей, як правило, чекати недов­го: зафарбована вода, піднімаючись догори, змінює кольори росли­ни. Труднощі, напевно, виникнуть під час з'ясування, де ті трубки, якими піднімається вода. А справа у тому, що коріння, стовбур, сте­бла та листя рослин містять у собі величезну кількість маленьких трубочок з діаметром, який порівнюють з діаметром волосини. їх називають капілярами, що у перекладі з латини означає «волосина». Для дослідів рекомендуємо використовувати стебла бальзаміну, се­лери, петрушки, гвоздики тощо.

Під час проведення цього досліду забарвлена рідина, піднімаю­чись капілярами догори, досягає листя, пелюсток квітки. Кожен з ка­пілярів «обслуговує» свою частину рослини і саме у такий спосіб від­бувається живлення рослин.

«Квітка на воді»     

(Опис досліду)

 З метою закріплення знань запропонуйте дітям цікавий  дослід. Для них він буде чи не найцікавішим, адже у результаті будь-якої пори року у дітей на столі можуть «розквітнути квіти». Для цього підготуйте аркуш цупкого паперу для принтера. На аркуші циркулем накресліть коло радіусом 2 см. Також з допомогою циркуля поділіть коло на шість частин. Це просто зроби­ти, переміщуючи ніжки циркуля вздовж лінії кола, і, ро­блячи відповідні позначки. Відстань між ніж­ками циркуля під час поділу повинна бути рівною радіусу кола, тобто 2 см. З'єднайте позначки на лінії кола прями­ми. Це сторони шестикутника.

Поділіть кожну з них на дві рівні частини, а через точки поділу від центра кола проведіть шість пря­мих відрізків завдовжки 4 см. З'єднайте точки, які є закінченнями цих відрізків, з відповідними кутами шес­тикутника. За допомогою ножиць виріжте отриману фігуру. Перед вами — квітка, а трикутники — її пелюстки. Для більшої схожості з квіткою пелюстки можна розфарбувати. Потім зігніть трикутники-пелюстки по лініям сторін шестикут­ника так, щоб вершини всіх трикутників були спрямовані до центра кола. Пелюстки мають на 2 — 3 мм підніматися над основою майбут­ньої квітки.

Підготуйте необхідну кількість паперових квітів. Поділіть дітей на підгрупи, поставте для кожної з них тарілку, в яку налито трохи води. Запропонуйте дітям обережно покласти досліджуваний об'єкт на поверхню води — квіти поступово розкриваються.

Коротко результати досліду можна пояснити так: папір склада­ється переважно з волокон. Саме у них і проникає вода. По волокнах вона намагається піднятися вгору. На місці згину волокна перегнуті. Долаючи цю перешкоду, вода випрямляє волокна і так піднімає па­перовий пелюсток.

Пошуково-дослідницька діяльність має величезне значення для майбутнього успішного навчання у школі. Адже під час досліду при ознайомленні з об'єктами природи діти аналізують умови зовнішнього середовища і характерні властивості об'єктів природи і на підставі цього аналізу самостійно з'ясовують, які процеси відбуваються з цими об'єктами у природі. При цьому вони розширюють і уточнюють знання про властивості об'єктів природи, їх змінюваність, умо­ви, за яких одні властивості переходять у інші тощо. Як наслідок, у результаті проведення дослідів у дітей формуються наукові уявлення про явища, що відбуваються у природі. Крім цього у них роз­вивається аналітико-синтетична діяльність, яка є основою навчальної діяльності.